У дисертації здійснено структурно-семантичний та лішвокогаітивний аналіз неологізації німецької мови кінця XX - початку XXI століття, запропоновано визначення неологізму, визначено основні моделі та способи утворення нових слів у зв'язку з основними екстра- та інтралінгвістичними чинниками, проаналізовано модифікації семантичної структури неологізмів, з'ясовано типи деривації нового слова та окреслено тенденції розвитку словникового складу. Установлено критерії ідентифікації неологізмів, на основі яких створено корпус мовного матеріалу дослідження, а також продуктивність способів і моделей творення нової лексики.
Когнітивно-семантичний неологічний простір репрезентований 5 метафоричними та 5 метонімічними моделями, а також запозиченнями, які зазнали трансформацій семантичної структури, або таких, що зберегли первинний зміст та уможливлюють усунення концептуальних лакун у мові-реципієнті. В основу метафоричних моделей покладені пропозитивно-диктумна, модусна та асоціативно-термінальна мотивації. Метонімічні моделі презентовані трьома синтактико-семантичними конструкціями: 1) результативно-причинною; 2) інструментально-направляючою; 3) місцево-посесивною.
У дослідженні поданий аналіз вербалізованих нових структурних різновидів знань та досвіду людини, які фіксуються у мові за участі більшості наявних способів словотворення, з-поміж яких виділяються: словоскладання, комбінувальні форми, префіксація, суфіксація, абревіація, акронімія, телескопія та запозичення.
