Дисертація присвячена вирішеню важливої наукової проблеми - методології процесу медико-соціального супроводу студентів з інвалідністю під час безперервного процесу професійної освіти.
Метою роботи є підвищення ефективності програм соціальної адаптації та процесу освіти студентів з інвалідністю за допомогою науково обгрунтованого впровадження технології та методологічної структури застосування засобів і методів фізичної реабілітації. Отримані результати стали підгрунтям для теоретичного осмислення методологічних підходів щодо вмісту та ролі окремих складових індивідуальної програми реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями, що дозволило визначити технологічні засади диференційованого використання засобів і методів фізичної реабілітації у студентів з інвалідністю з урахуванням особливостей їх первинної та супутньої паталогії й характерних особливостей обраної ними майбутньої професії. У дисертаційній роботі сформовано новий науковий напрям, що передбачає широке розкриття можливостей теорії та технології фізичної реабілітації стосовно підвищення ефективності медико-соціальної адаптації студентів з інвалідністю для зміцнення їх здоров'я, кваліфікованої професійної підготовки та повноцінної інклюзії у суспільство.
