У дисертаційній роботі представлено результати теоретико-емпіричного дослідження формування емоційної стійкості особистості студентів на початковому етапі навчання у ВНЗ. Емоційна стійкість розглядається як складне психічне утворення, як інтегративна, системна властивість особистості студентів-першокурсників, що характеризується емоційною збалансованістю і виявляється в продуктивності навчальної діяльності.
Аналіз літератури дозволив запропонувати теоретичну модель емоційної стійкості, що містить наступні компоненти: когнітивний, поведінковий, регулятивний, емоційно-мотиваційний, а також зовнішні та внутрішні чинники емоційної стійкості особистості студентів-першокурсників.
Емпіричне дослідження в цілому показало недостатній рівень розвитку емоційної стійкості у студентів на початковому етапі навчання, а також властивості особистості, що пов'язані з нею. Виходячи з цих даних було створено оригінальну тренінгову програму формування емоційної стійкості, яка спрямована як на безпосереднє формування окремих її компонентів, так і на опосередковане: через розвиток психологічних чинників (характеристик особистості), якіпідвищують емоційну стійкість і блокування чинників, які знижують її рівень. Результати апробації зазначеної програми показали високий ступінь її ефективності.
