У дисертації під кутом зору ранніх світоглядно-естетичних маніфестацій І. Франка (стаття "Поезія і її становисько в наших временах", поетична збірка "Баляди і роскази") простежується еволюція його творчості 1870–1880-х років. Показано, що імпульсом та визначальним чинником її алгоритму була авторська інтенція, зміст якої передає "дефініція поезії" (літератури): "Поезія єсть винайдення іскри божества в дійствительності". Актуальність постановки питання викликана необхідністю спростувати стереотип Франка-атеїста (матеріаліста, соціаліста, реаліста), а також - умотивувати численні суперечності, які констатують дослідники, прочитуючи його творчу спадщину без огляду на ранній період і застосовуючи при цьому логіку дискурсивної агрументації. Натомість у дисертації застосовано дослідницькі принципи т. зв. "герменевтичного кола" як найбільш відповідної специфіці Франкової творчості, що витворює умови для сформулювання нової, синтетичної, концепції її розвитку.
