У дипломній роботі з'ясовано особливості синсемантичної лексики як засобу творення додаткової смислової наповненості твору. Детально проаналізовано семантико-синтаксичні особливості сурядних і підрядних сполучників у романі Ліни Костенко "Записки українського самашедшого" та їх роль у створенні цілісності тексту. У роботі описано зміни функціонально-стильових параметрів сполучників, визначено можливі вияви їхньої транспозиційності та окреслено коло найуживаніших з них.
Ключові слова: синсемантична лексика, сполучники, семантико-синтаксичні відношення, транспозиційність.
