Дисертацію присвячено проблемі трансформації мотивів та образів світової літератури у творчості майстра української прози кінця XIX - початку XX ст. Ольги Кобилянської (1863-1942). З'ясовано рівень рецепції письменницею творчого досвіду попередників і сучасників, зокрема Ф. Ніцше, Є.-П. Якобсена, М. Метерлінка. Визначено формально-змістові рівні переосмислення традиційних структур, уперше в українському літературознавстві обгрунтовано використання О. Кобилянською мотивів та образів Біблії, античної літератури, встановлено механізм синтезу національного і загальнокультурного у витворенні неофольклорного міфа. Творчість О. Кобилянської вагомо потверджує безперечний зв'язок українського письменства із загальноєвропейською літературою на зламі XIX і XX століть.
