У проведеному дослідженні обгрунтовано та визначено, що готовність до професійного самовизначення майбутнього вчителя філологічних спеціальностей це складний цілісний стан соціалізації особистості, що характеризується сукупністю її професійно важливих якостей, і забезпечує їй свідомий перехід із системи вузівської підготовки в систему професійної діяльності і успішну самореалізацію в ній на основі ціннісного ставлення до педагогічної праці, володіння способами самопізнання, самоаналізу і самооцінки, прагнення до самоосвіти та самовиховання, здійснення самоконтролю і самокорекції, наявності професійних здібностей, педагогічних та філологічних, таких як повага, щирість, любов до дітей, розвинена уява, поетичне сприйняття довкілля, спостережливість та здатність до комунікації (у тому числі міжмовної).
У дослідженні змодельовано, апробовано та експериментально перевірено методику та педагогічні умови формування готовності до професійного самовизначення майбутніх вчителів філологічних спеціальностей у навчально-виховному середовищі педагогічного університету. У дисертації реалізовано підхід до формування готовності до професійного самовизначення, який передбачає діяльність студента, організовану таким чином, щоб її виконання відкривало перспективу розвитку для майбутніх вчителів філологічних спеціальностей у системі суспільних відносин. У дисергації здійснено порівняльний аналіз ефективності впливу різних видів діяльності на розвиток готовності до професійного самовизначення в аспекті проблеми, що досліджується.
