Дисертацію присвячено дослідженню однієї з центральних проблем художньої прози М. Хвильового - проблемі стилю ранньої новелістики, який є ключем до розуміння художньої та людськоїособистості М. Хвильового.
В основі художнього світу новелістики М. Хвильового - фрагментарність та орнаментальність, що відбивають оригінальний світогляд письменника і основні тенденції розвитку української пореволюційної діяльності.
Особливості стилістики ранньої прози М. Хвильового розглядаються на трьох рівнях структури твору: емоційно-оціночному, просторово-чсаовому, власне мовному. Стиль новелістики М. Хвильового виразно відбиє еволюцію письменника: від суто ліричних, експресіоністичних елементів стилю - до лірико-імпресіоністичних. Чи не найбільше новаторство письменника полягає в його експериментах із синтаксисом та іншими шарами мови. Просторово-часові координати художнього світу новелістики М. Хвильового виразно позначені метафізичною тональністю.
Основні результати роботи апробовані у лекційних курсах, публікаціях, можуть використовуватися в освітній практиці, в наукових дослідженнях творчості М. Хвильового та новітньої української літератури ХХ століття.
