Дисертацію присвячено вивченню наративної природи новелістики І. Франка. В роботі з'ясовується семантика термінів "автор", "наратор" ("розповідач", "оповідач", "квазі-оповідач" та ін.). На основі індуктивного методу дослідження розглядаються усі можливі викладові манери, що їх використовує письменник: усну оповідь, літературно-писемну форму викладу, "потік свідомості", "я-оповідання", односторонній діалог, а також форму викладу від 3-ї особи.
Визначаються також їх функції в розвитку української прози.
