Дисертацію присвячено розглядові останнього періоду життя і творчості класика української літератури Ольги Кобилянської. Зроблено спробу довести, що цей етап не був періодом творчого спаду, що після Першої світової війни ще протягом двох десятиліть письменниця активно творила, виявивши себе в амплуа публіциста, мемуариста, "самобіографа", літературного критика, творця епістолярного жанру.
У роботі простежується ідейно-художня еволюція як світогляду, так і белетристичного доробку письменниці. Окреслено ідейно-тематичну і жанрово-стильову своєрідність новелістики О. Кобилянської, відзначено домінування у ній антропоцентричної проблематики. Роман "Апостол черні" досліджується як відображення єдності художньо-публіцистичного і художньо-белетристичного начал. За жанром твір кваліфікується як інтелектуальний, як роман ідей та роман виховання.
