Дисертація є теоретико-експериментальним дослідженням формування готовності майбутніх авіадиспетчерів до професійної самореалізації у процесі підготовки до ведення радіообміну.
У роботі визначено поняття готовності майбутніх авіадиспетчерів до професійної самореалізації, що тлумачиться як інтегративна характеристика
авіаційного фахівця, що забезпечує успішне цілеспрямоване та вмотивоване розкриття й опредмечування ним власних внутрішніх можливостей у професійній галузі і визначається сформованістю мотивів, цінностей авіаційної діяльності, достатнім рівнем розвитку саморегулятивних та рефлексивних умінь, а також професійною компетентністю та надійністю.
Теоретично обґрунтовано та апробовано педагогічні умови й модель формування готовності майбутніх авіадиспетчерів до професійної самореалізації у процесі підготовки до ведення радіообміну. Експериментальна перевірка ефективності розробленої моделі довела дієвість впровадження виокремлених педагогічних умов порівняно з традиційною освітньою діяльністю в навчально-виховному процесі професійної підготовки майбутніх авіадиспетчерів.
