У роботі охарактеризовано сутність, структуру й форми прояву готовності до професійної діяльності, що розглядається як триєдність психофізіологічної психосоціальної та ціннісно-смислової готовності. З'ясовано, що внаслідок гетерогенного й гетерохронного розвитку складових готовності окремі їх компоненти можуть виконувати компенсаторну функцію, що впливає на специфіку прояву готовності як цілісного утворення й дає підстави казати про тип психологічної готовності майбутнього фахівця.
Охарактеризовано послідовні етапи процесу формування готовності до професійної діяльності. Показано, що на етапі професійної підготовки важливою передумовою успішності цього процесу є специфічне особистісне новоутворення - "позиція суб'єкта професійного учіння" (студента), що містить у собі, як перспективний зародок, "позицію суб'єкта професійної діяльності" (професіонала). Встановлено, що формуванню готовності до професійної діяльності психолога-практика суттєво сприяє одночасна активізація екзопсихічних та ендопсихічних механізмів.
В результаті апробації розробленої автором програми психологічного супроводу професійної підготовки студентів-психологів, базованій на паралельності навчально-виховних (переважно персоналізаційних) і психотерапевтичних (переважно персоніфікаційних) впливів, підтверджено, що основні напрямки роботи з формування готовності до професійної діяльності психолога-практика мають передбачати розвиток психологічної та передпрофесійної зрілості майбутнього фахівця.
