Дисертаційне дослідження присвячено виявленню психологічних закономірностей розвитку рефлексивних властивостей як підсистеми саморозвитку територіальної спільноти. В роботі систематизовано та узагальнено зарубіжний і вітчизняний досвід наукових досліджень у сфері психології спільнот і психології рефлексії, визначено мультиметодний підхід вивчення рефлексивних властивостей територіальних спільнот трьох масштабів: глобального, регіонального і локального. У результаті теоретичного аналізу виявлено основні закономірності розвитку рефлексивних властивостей сучасної територіальної спільноти: зростання вагомості рефлексії в існуванні спільноти і капіталізації рефлексії як спільного блага спільноти в поствіртуальну епоху. Розроблено концепцію рефлексивного капіталу територіальної спільноти, яка поєднує компоненти креативного і соціального капіталів. Емпірично доведено закономірності розвитку рефлексивних властивостей територіальних спільнот у площині рефлексії взаємовідображення суб'єктів (зокрема щодо багатомовності і критичності), у просторовому і часовому вимірі взаєморозуміння і взаємоузгодження образів спільноти, емоційного наснаження колективною взаємодією. Розроблено навчальні програми розвитку рефлексивних властивостей спільноти засобами медіаосвіти, що сприяє гуманізації стосунків у шкільній спільноті, подоланню і профілактики моббінгу і кібер-буллінгу.
