У дисертації вперше здійснено системний аналіз і класифікацію тенденцій розвитку дизайн-освіти в конкретних соціально-економічних умовах, охарактеризовано особливості впровадження освітніх і дизайнерських ініціатив на різних історичних етапах.
Розглянуто проблеми розвитку дизайн-освіти в контексті наукових досліджень представників вітчизняної і зарубіжної педагогічної думки, уточнено концептуальні засади вітчизняної дизайн-освіти як сфери наукової діяльності щодо обгрунтування і систематизації ,наукових знань про використання педагогічного потенціалу дизайн-освіти у формуванні особистості дизайнера і потенційних можливостей дизайну у вдосконаленні системи професійної підготовки дизайнерів, здійснено формулювання провідних понять і категорій, проаналізовано структуру і зміст культурно-освітнього простору, напрями розвитку дизайн-освіти, роль і значення педагогічного проектування, розроблено моделі й технології професійної підготовки дизайнерів, розкрито ефективність і можливості їх упровадження в освітній процес. Подальшого розвитку набули теоретичні положення щодо розробки структури і змісту професійної підготовки майбутніх дизайнерів, визначення форм і методів формування їхньої професійної компетентності. На основі теоретичних положень, викладених у дисертації, було охарактеризовано методики, які широко використовуються у сфері дизайнерської освіти та у процесі розробки навчально-методичного комплексу професійної підготовки майбутніх дизайнерів,
Результативність дослідження полягає в упровадженні організаційної моделі мистецького навчального комплексу інноваційного типу і процесуальної моделі ступеневої підготовки майбутнього дизайнера в умовах мистецького навчального комплексу інноваційного типу, які відповідають потребам суспільства і сприяють розвитку проектної культури.
