Йдеться про світогляд І. С. Нечуя-Левицького, про причини звернення до нової для української літератури 60–70-х роках ХІХ століття теми інтелігенції, яку письменник розробляв паралельно з селянською. Наголошується на тому, що проблема національних відносин у тогочасному суспільстві стала виявом органічної потреби письменника реалізувати в художній формі своє розуміння ролі інтелігенції в національному визвольному русі. Основний акцент зроблено на цензурних утисках ідеологічних творів "Хмари", "Над Чорним морем", в яких порушується тема інтелігенції.
