На підставі архівних матеріалів, спогадів сучасників Р. Андріяшика, ьйого щоденників, листів та листів до нього, тогочасної критики зроблено спробу виявити причини запізнілого "офіційного" державного визнання "неринкового" прозаїка та "комерційної" непопулярності письменника серед широкого загалу, зокрема на прикладі історії публікації роману "Люди зі страху".