У дисертаційній роботі проаналізовано вектори зовнішньої політики володарів Галицько-Волинської Русі на підставі опрацювання латиномовних та частково німецькомовних наративних історичних творів (анналів та хронік) XIII-XV ст., на сторінках яких відзначено наявність значної кількості згадок про представників династії Романовичів і їх наступників.
Окрему увагу звернено на три головні напрями дипломатичних відносин руських князів: угорський, польський та австрійський. На підставі цього було доповнено, переглянуто або переосмислено усталені в фаховій історичній літературі думки і гіпотези.
