Проаналізовано особливості нового типу героя в літературі зрілого українського модернізму (20–30-і роки ХХ століття). Доведено, що визначальними формуючими чинниками подій у художньому світі є наративні модальності, які накладають свої обмеження і на вчинки героя. Серед чотирьох типів модальностей – алетичних, деонтичних, аксіологічних, епістемних – ключова роль належить останнім, адже саме їх редистрибуція утворює основний конфлікт твору – протистояння між традиційним та тоталітарним соціальним кодексом.
