У дисертації здійснено аналіз історико-педагогічної літератури з проблеми виховання на основі принципу народності, висвітлено передумови становлення ідеї народності у вихованні в дихотомії часу-простору, проаналізовано розвиток принципу народності у вихованні в період становлення модерної педагогічної думки, в період 1905-1920 pp. та в сучасній педагогічній теорії. Запропоновано власну дефініцію принципу народності.
У вітчизняній педагогічній науці накопичено чималий досвід з проблеми дослідження. Так, у працях О. Духновича, К. Ушинського, Б. Грінченка, С. Русової, І. Огієнка, Я. Чепіги, М. Грушевського, В. Сухомлинського та інших знаходимо розкриття народності як принципу виховання й обґрунтування її ролі та значення у вихованні молодого покоління. Ця проблема особливо актуальна сьогодні на сучасному етапі відродження національної ідеї.
