М. Бахтін відводив особливу роль сміху у своїй теорії роману. Зокрема він шукав витоки поліфонічного роману в такому жанрі античної літератури, як меніппея. У цій статті розглядаються два аспекти. По-перше, аналізується, коли та як над питанням сміху працював сам М. Бахтн. А по-друге, висвітлюються різні сучасні підходи до вивчення проблеми сміху у творчості російського мислителя.
