Дисертацію присвячено проблемі фізичної підготовки спортсменів-орієнтувальників на етапі попередньої базової підготовки. На основі аналізу літератури з'ясовано, що одним із якісних шляхів удосконалення тренувального процесу юних спортсменів є диференціація їхньої фізичної підготовки.
На основі кореляційного та факторного аналізу встановлено та здійснено порівняння структури фізичної підготовленості спортсменів-орієнтувальників різного віку та кваліфікації.
Для вирішення поставлених завдань використано авторські програми фізичної підготовки різної педагогічної спрямованості. Теоретично обґрунтовано та експериментально доведено більшу ефективність програми, що поєднувала комплексну фізичну підготовку з диференційованим розвитком недостатньо розвинутих фізичних якостей кожного спортсмена-орієнтувальника порівняно з суто комплексною й такою, що поєднувала комплексну фізичну підготовку з диференційованим розвитком провідних фізичних якостей кожного спортсмена-орієнтувальника.
