Дисертацію присвячено дослідженню психології гандикапізму як феномену, що відображає взаємодію людини з обмеженими можливостями та суспільства. Крізь призму генетичної психології та системного підходу як методологічної парадигми дослідження здійснено теоретико-емпіричне вивчення цієї взаємодії. Розкрито філософський, соціологічний та психологічний аспекти цього явища. Вказано його залежність від соціально-економічних процесів соціуму. Визначено семантичну сутність за зміст понять особистіших проявів гандикапізму: комплекс гандикапу, гандикапність та гандифобність.
Здійснено системний аналіз показників гандикапізму та його особистісних проявів у розрізі освіти, статі, віку, місця проживання та професії респондентів.
Створено психологічні моделі виявлених особистісних проявів гандикапізму. Розкрито шляхи формування гандикапізму у філогенезі та онтогенезі.
Представлено тренінгові програми з профілактики та регуляції проявів гандикапізму й проаналізовано їх результативність.
