Дисертаційна робота присвячена дослідженню специфіки письменницької спадщини Миколи Вінграновського для молодшого адресата крізь призму рецептивної естетики. Проаналізовано особливості творення конкретних типів дитячої свідомості, суб'єктну організацію "дитячої" лірики М. Вінграновського та екзистенціалістську модель "дитина-світ" у поетичному дискурсі митця. У роботі обгрунтовано специфіку жанрово-композиційної, наративної, образної структур малої прози письменника дитячо-юнацького кола, зокрема його новаторство у ній. Творчість М. Вінграновського розглядається у контексті розвитку української літератури для дітей і юнацтва другої половини XX століття, насамперед феномена шістдесятництва. В окремому розділі здійснено аналіз критичної рецепції творів автора для молодшого читача в історіографічному зрізі, систематизуються основні напрями літературознавчих практик.
Ключові слова: автор, М. Вінграновський, жанр, література для дітей і юнацтва, літературна комунікація, модель образу дитини, рецептивна модель, рецепція, читач.
