У роботі комплексно висвітлено розташування та динаміку коливання чисельності єврейського населення Правобережжя у 1861-1914 рр. Зокрема, розглянуто вплив законодавчих, економічних, ментальних та інших чинників на значне зростання та непропорційне розміщення іудеїв в регіоні. Досліджено, що упродовж XIX - початку XX ст. було прийнято сотні законів щодо євреїв, які регулювали, контролювали, обмежували їх життя та діяльність.
Простежено етапи єврейської колонізації, вивчено зміст законодавчих актів, які сприяли іудейському землеробству, розглянуто створення перших колоній, з'ясовано їх кількість, чисельність колоністів, масштаби та якісний бік єврейського господарювання.
Проаналізовано роль іудеїв у землеволодінні та землекористуванні на території краю і визначено, що участь єврейського населення у цих процесах дозволяла поміщикам мобілізовувати свої земельні капітали, а євреям - на короткий час вигідно вкладати кошти в нерухомість. З'ясовано, що така оренда, а під її виглядом і приватна власність, мала хижацький характер, оскільки руйнувала господарство орендодавця.
