Дисертацію присвячено проблемі вдосконалення системи силової підготовки учнів молодшого шкільного віку. Розглянуто питання програмованого розвитку силових здібностей у школярів молодших класів.
Установлено, що поліпшення силової підготовленості школярів 2-4 класів можливе за умови, коли силове навантаження викликає значні зміни після роботи на кожному місці, після заняття (ТТЕ) і через двадцять чотири години після навантаження (ВТЕ). Чим більшою є динаміка ТТЕ і ВТЕ, тим значніші поліпшення результатів силових тестів спостерігаються вже через три заняття.
На динаміку силових показників у процесі використання комбінованого методу (варіант II) у хлопчиків і дівчаток 2-4 класів статистично достовірно впливають режими роботи:
- метод динамічних зусиль - 25-45 повторень з інтервалом відпочинку між підходами 30-60 с;
- метод максимальних зусиль - 18-30 повторень з інтервалом відпочинку між підходами 30-60 с;
- метод ізометричних зусиль - 15-25 повторень з інтервалом відпочинку між підходами 30-60 с;
- метод повторних зусиль - 36-60 повторень з інтервалом відпочинку між підходами 30-60 с.
Програмування розвитку силових здібностей, використання програм статистично достовірно впливає на зростання відносної і швидкісної сили у хлопчиків і дівчаток 2-А класів (р<0,001). Ефективність розвитку силових здібностей зростає, якщо на 1-3 уроках використовують І варіант комбінованого методу; на 4-6 уроках - II варіант комбінованого методу; на 7-9 уроках - ігровий метод. Основою для програмування силової підготовки школярів молодших класів є результати повного факторного експерименту.
