Професійну мобільності особистості розглянуто як інтегративну властивість фахівця, внутрішній (мотиваційно-інтелектуально-вольовий) потенціал особистості, який є основою гнучкої орієнтації та діяльнісного реагування в динамічних професійних умовах (відповідно до компетенції та власної життєвої позиції). Розроблено структурно-функціональну модель професійної мобільності, розкрито її основні складові (когнітивну, операційно-дієву, ціннісно-мотиваційну, складову соціально-психологічної компетентності), та встановлено їх взаємозв'язок із індивідуально-психологічними характеристиками особистості. Визначено етапи становлення професійної мобільності (мотиваційний, діяльнісний, інтеріоризаційний) та виокремлено її конструктивні (підвищення професійної життєстійкості, професійна віддача і удосконалення, задоволеність роботою) та деструктивні (дезадаптивність, зниження життєстійкості, професійні деформації та вигорання, маргіналізація, дезорганізація) наслідки.
Визначено принципи побудови концепції соціально-психологічних основ професійної мобільності особистості: принципи еквівалентності, динамічності, диференційованого прогнозування, перспективності.
Побудовано програму соціально-психологічного супроводу продуктивної професійної мобільності особистості, ефективність якої доведена позитивними змінами у перспективному баченні досліджуваними власного кар'єрного шляху; підвищенні товариськості, схильності до співробітництва, розуміння інших, передбачливості; зростанням інтернальності у сфері виробничих стосунків та загальної інтернальності тощо.
