Дисертація є першим комплексним дослідженням ролі Д. Бурлюка в історії українського авангарду (1907-1920 pp.). У трьох розділах дисертації розглянуто стан наукової розробки теми, проаналізовано джерельну базу проблеми, висвітлено методологічні основи дослідження; охарактеризовано термінологію та періодизацію авангардного руху, показано процес становлення авангарду в Україні 1907-1916 pp., висвітлено роль українського авангарду в революційних процесах 1917-1920 рр.; досліджено процес формування світогляду Д. Бурлюка, проаналізовано "таврійський період" творчості сім'ї Бурлюків та встановлено внесок митця в розвиток українського авангарду.
Д. Бурлюк - нащадок запорозьких козаків, художник, письменник, теоретик мистецтва, один із засновників українського авангарду. Пройшовши періоди захоплення імпресіонізмом, неопримітивізмом та іншими модерними мистецькими течіями, Д. Бурлюк став ідеологом українського футуризму як у живописі, так і в літературі. Перші авангардні видання групи "Гілея" з'явилися завдяки старанням Д. Бурлюка в Херсоні та Каховці, а вже звідти потрапили в Москву, несучи в собі не лише авангардне мислення, а й українську лексику й тематику. Д. Бурлюк створив тисячі картин, написав сотні віршів, десятки романів та оповідань. Його творча спадщина - це національне духовне багатство.
