У дисертації наведено теоретичне узагальнення і новий підхід до вирішення важливого й актуального завдання, що виявляється у розкритті змісту і напрямів науково-просвітницької та управлінської діяльності В. Н. Каразіна (1773-1842 рр.) - освітнього, культурного, громадського діяча, ученого-винахідника, представника просвітницького руху першої половини XIX ст.
Вперше розкрито зміст (поширення ідей просвітництва серед населення; важливість освіти й виховання, проблему материнського виховання та освіченості жінок задля виховання дітей; забезпечення виховання дітей вітчизняними педагогічними кадрами; значущість вищої освіти) і напрями науково-просвітницької та управлінської діяльності В. Н. Каразіна у контексті розвитку системи вищої та народної освіти в кінці XVIII - першій половині XIX ст.: громадський, науковий, освітній, культурницький, видавничий, управлінський, благодійницький; з'ясовано основні чинники, що визначили формування особистості В. Н. Каразіна, його світогляду (національний, родинно-патріотичний, культурно-освітній, науково-просвітницький).
Удосконалено наукові уявлення про дати, місця, причини арештів, службові посади В. Н. Каразіна під час управлінської, освітньої та науково-дослідної роботи; уточнено періодизацію становлення В. Н. Каразіна як просвітника, громадського діяча, науковця.
До наукового обігу введено маловідомі та невідомі архівні документи й матеріали, історичні факти, що дало можливість поглибити знання про науково-просвітницьку та управлінську діяльність В. Н. Каразіна.
