У дисертації розглянуто проблему формування інтеркультурних комунікативних умінь у педагогічний теорії і практиці; визначено основні наукові підходи до її вирішення, здійснено аналіз категоріально-поняттєвого апарату дослідження. Доведено, що формування досліджуваних умінь відбувається на основі активного, свідомого й цілеспрямованого практичного використання культурного досвіду людини і суспільства, відображеного у знаннях і навичках спілкування, що набуваються у процесі професійної підготовки майбутнього фахівця, зокрема гуманітарної.
Обгрунтовано критерії, показники та рівні сформованості інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів.
Розроблено та експериментально перевірено ефективність методики та педагогічних умов формування інтеркультурних комунікативних умінь у студентів немовних спеціальностей у процесі вивчення гуманітарних дисциплін та здійснено аналіз результатів запровадження розробленої методики.
