Дисертацію присвячено визначенню місця і ролі перекладацького доробку Б. Грінченка в історії розвитку та модернізації української літератури на зламі століть. Уперше відповідну частину спадщини письменника, в т. ч. її неопубліковані сторінки, комплексно проаналізовано й потрактовано як активний мовотворчий, літературотворчий та націєтворчий чинник. З'ясовано також шляхи рецепції зарубіжної літератури в оригінальній творчості Б. Грінченка. Показано, що в художньо-естетичному просторі автора з'являються ознаки стильового синкретизму, суголосні трансформаційним процесам, які відбувалися в національному письменстві на межі століть. Таким чином окреслено високий індивідуальний статус Б. Грінченка та його перекладацької діяльності в українському літературному процесі кінця XIX -початку XX ст.
