Дисертаційна робота містить дослідження проблеми впливу рефлексії міжособистісної атракції на характер взаємодії у спільно-розподільній діяльності. Розроблено модель взаємозв'язку атракції з перебігом спільно-розподільної діяльності.
Емпірично визначено, що гармонійно-ефективна спільно-розподільна діяльність досягається переважно в атрактивно-позитивних групах, хоча позитивний тип структур внутрішньогрупової атракції лише істотно сприяє, але не гарантує гармонійно-ефективної діяльності.
Встановлено, що зростання інтенсивності та різноманітності залучення підлітків до спільно-розподільної діяльності створює як перспективи підвищення позитивності наявних атрактивних настанов, так і ризики їх зниження, а то й трансформації у негативні.
З урахуванням теоретичного аналізу і результатів емпіричного дослідження розроблено й апробовано програму фасилітації здатності педагогів до рефлексії та вдосконалення своїх суб'єктивних психолого-педагогічних концепцій в умовах
активного групового навчання. Результати дослідження підтвердили ефективність запропонованої гіпотези.
