Дисертацію присвячено розгляду актуальної психологічної проблеми вивчення механізмів психологічного самозахисту особистості. Обгрунтовано, що адаптивний психологічний самозахист особистості впливає на здатність особистості до успішного подолання внутрішніх і зовнішніх конфліктних ситуацій, здатність до застосування конструктивних стратегій подолання критичних ситуацій, гнучкість і толерантність до протилежної позиції, здатність до самостійного вибору форми поведінки (самодетермінації). В свою чергу, неадагггивному пасивному типу психологічного самозахисту властива недостатня самосвідомість, панівний характер неусвідомлюваних захисних механізмів керування власною поведінкою, конформність, низький рівень контролю й самоконтролю поведінки.
Результати дослідження підтвердили гіпотезу про те, що психологічний самозахист особистості являє собою складно організований процес, що включає комплекс психологічних захистів: копінг-стратегій, стилів поведінки та життєвих сценаріїв особистості, котрі забезпечують ефективність поведінки на різних рівнях психічного буття (усвідомлюваному, неусвідомлюваному тощо).
Доведено позитивні результати розробки й запровадження програми формування у підлітків конструктивних адаптивних форм психологічного самозахисту, в основу якої покладені такі психологічні фактори, як самооцінка й саморегуляція, розвиток комунікативних та організаторських здібностей, навички розв'язання проблемних ситуацій, здатності до передбачення і толерантності до невизначених ситуацій.
