Дисертаційну роботу присвячено установленню теоретичних засад лінгвокультурологічної онімографії та базовим напрямкам урахування її принципів у практичній діяльності лексикографів. Проаналізовано витоки лінгвокультурного аспекту дослідження онімного матеріалу. Здійснено лінгвоісторіографічний опис джерел, дотичних до процесів формування лінгвокультурологічних засад вивчення мовних явищ і мовленнєвих фактів. Представлено ретроспективний аналіз надбань лексикографічного опрацювання онімного матеріалу у словниках різних типів. Установлено облігаторні фактори, які обов'язково необхідно враховувати при описі онімної одиниці у словнику лінгвокультурологічної спрямованості. Подано стислий нарис про розвиток досліджень конотативної онімії та вивченню явища онімогенезу. Виявлено перелік факультативних факторів, які онімограф повинен мати на увазі при описі онімної одиниці у словнику лінгвокультурологічної спрямованості. Зроблено спробу на базі проведеного розшуку й подальшого аналізу теоретичних положень і практичних реалізацій різноманітних лексикографічних праць і ономастичних розвідок сформулювати деякі засади лінгвокультурологічної онімографії. Сформульовано правила добору "фонової" інтеркультурної онімії для лінгвокультурологічно орієнтованих словників онімів порівняльного типу і подано взірці словникових статей.
