У дисертації розглянуто українську освітню культуру XVIII ст. крізь призму аналізу складу студентів Києво-Могилянської академії та соціального замовлення на освіту й освітніх стратегій різних соціальних груп. Вивчення двох відомих повних списків усіх могилянських студентів за 1737 та 1738 рр., у яких є короткі дані про походження, вік та успішність, дає можливість змоделювати колективний портрет студентів на основі достатньо повних статистичних даних, виявити вплив на навчальні практики середовища проживання і чиннику відстані. Залучення широкого кола архівних та опублікованих джерел дозволило перевірити актуальність висновків для інших часових проміжків. Презентація окремих груп вихованців, виділених за становим походженням, уможливила з'ясування залежності між соціальною належністю та шкільними практиками. Окрему увагу в роботі приділено вивченню чинників, що спонукали до навчання У дослідженні також детально розглянуто постійні контакти населення формально поділених державними та конфесійними кордонами частин України й успішності двох варіантів конфесійного будівництва: унійного - у сфері формування ексклюзивної унійної ідентичності, православного - у сфері освітнього дисциплінування духовенства.
