Дисертація присвячена проблемі особистісно-професійного самовдосконалення викладача вищої школи.
В основу дисертаційної роботи покладено концепцію, що визначає зміст й основні напрями особистісно-професійного самовдосконалення викладачів вищої школи на засадах самопізнання. У дисертації науково обгрунтовано теоретичні й методичні основи педагогічної системи самопізнання й особистісно-професійного самовдосконалення викладача вищої школи, практично підтверджені й упроваджені в практику вищої школи та в системі післядипломної освіти педагогічних працівників.
На основі аналізу провідних наукових ідей і концептуальних підходів, доробку вітчизняних та зарубіжних учених різних галузей суспільного знання досліджено проблему особистісно-професійного самовдосконалення суб'єкта педагогічної діяльності, зокрема викладача вищої школи, надано сутнісну характеристику концепту "особистісно-професійне самовдосконалення", ідеальний образ викладача вищої школи. Схарактеризовано теоретичні засади та запропоновано змістове наповнення наукових категорій, які описують сутність і структуру педагогічної системи самопізнання та особистісно-професійного самовдосконалення в умовах сучасної педагогічної практики. Наведено трьохрівневі інтегративні характеристики професійного самовдосконалення, професійної компетентності, комунікативної культури викладача вищої школи як суб'єкта самопізнавальної діяльності відповідно до прийнятих критеріїв (когнітивного, емоційно-ціннісного, діяльнісного).
Розроблено навчально-методичне забезпечення, авторський курс "Культура взаємин", авторські самоді агностичні методики, які дозволяють досягнути означених цілей та завдань в умовах сучасної вищої школи.
