Дисертація присвячена проблемам дослідницької та пам'яткоохоронної діяльності Національного заповідника "Замки Тернопілля". Об'єктом дослідження є його структурні історико-архітектурні пам'ятки в контексті їх формування та розвитку. На тлі суспільно-політичного та культурного життя українського народу на теренах Тернопільщини проведені комплексні історико-краєзнавчі студії Вишневецького палацово-паркового комплексу XVIII ст., окреслено шляхи трансформації, роль і функції оборонних замків Тернопілля як історико-культурних пам'яток.
На підставі чинного законодавства в пам'яткоохоронній сфері простежено хід та наслідки проведених відновлювальних робіт і доведено дієвість на даному етапі такої форми організації пам'яткоохоронної справи як заповідники.
У дисертації міститься значний історико-пам'яткознавчий матеріал та рекомендації реалізації основних засад і результатів дослідження для прийняття концептуальних вирішень сучасного використання історико-архітектурних пам'яток.
