У дисертації здійснено дослідження допрофільної підготовки учнів у вітчизняній педагогічній спадщині (кінець XIX - XX століття).
Подано й науково обґрунтовано сутність поняття "допрофільна підготовка", що тлумачиться як процес формування цінностей і особистісних якостей, вироблення спеціальних компетенцій учнівської молоді, розвиток стратегічного бачення ними майбутньої життєдіяльності з самого початку диференціації їх інтересів, індивідуальних нахилів і можливостей.
Представлено науково-методичні підходи та ідеї, які домінували у вітчизняній педагогічній теорії та практиці кінця ХГХ - XX століття при розв'язанні проблеми допрофільної підготовки учнівської молоді.
У дослідженні визначено можливості використання позитивного досвіду щодо вирішення проблем допрофільної підготовки учнівської молоді в сучасних умовах.
