Дисертацію присвячено дослідженню структурних і функціональних характеристик аппозитивних конструкцій в англійській мові VII-XVII ст. AK проаналізовано у межах Х'-модуля генеративної граматики і представлено у вигляді структурних моделей двох базових типів: іменна фраза - іменна / сполучникова фраза, іменна фраза - аппозитивна клауза. Протягом VlI-XVII ст. спостерігається збільшення переваги контактного способу розміщення складників у межах AK над дистанційним. Встановлено, що структура AK спрощується, а кількість частиномовних категорій, здатних репрезентувати аппозитиви, зменшується. AK середньо- і ранньоновоанглійської мови демонструють ширшу варіативність синтаксичних функцій, ніж давньоанглійські AK.
