Дисертаційне дослідження присвячене особливостям формування почуття власної гідності у молодших школярів під час навчання. Визначено, що почуття власної гідності (ПВГ) - це складне інтегральне утворення, представлене єдністю суб'єктивної реальності, засноване на взаємодії внутрішнособистісних і зовиініньосоціальних детермінант розвитку. Воно належить структурі особистості в цілому. Це осмислення й переживання своєї моральної цінності й суспільної значимості. Зовнішні й внутрішні фактори стимулюють прояв структурних одиниць ПВГ, визначають спрямованість особистості молодшою школяра (власна поведінка - одне, при наявності впливу інше).
Представлено структурну модель формування власної гідності у молодшому шкільному віці, котра сприяє виявленню функціонування самопроцесів молодшого школяра. Так, детермінація зумовлюється функціями гідності, а саме: орієнтувальнимии - задля орієнтування в системі моральних цінностей; мотиваційними, пов'язаними з вираженням потреб особистості; регулятивними, що впливають на діяльність і поведінку, коли регуляція поведінки переноситься на внутрішні мотиви саморозвитку. Чесноти й гідність у молодшому шкільному віці визначається позитивними моральними якостями, властивими молодшому школяру в конкретній проблемній ситуації: самостійність, чуйність, позитивна думка про себе, справедливість, взаєморозуміння, співчуття, упевненість, відповідальність.
За результатами емпіричного дослідження визначено, шо на успішність виконання завдань, академічну успішність в цілому в молодшому шкільному віці впливає зміст матеріалу - контекст, кількість об'єктів, що аналізуються, близькість до суб'єктного досвіду, й сформованісіь почуття власної гідності, моральні цінності
Таким чином, динаміка академічної успішності в молодшому шкільному віці зумовлюється повільністю, виснажливістю нервової системи, особистісіюю тривожністю й сформованісткі почуття власної гідності.
