У дисертації здійснено комплексний порівняльний аналіз двох мовно, генетично та географічно віддалених культур, а саме- найдавніших пластів їхньої нарації. Зокрема, уперше в науці в компаративному аспекті простежено особливості формування й функціонування образів-типів української чарівної казки та японських міфооповідей (культурний герой, деміург, трикстер, архаїчний герой). Основну увагу зосереджено на аналізі образів героїв, виявлено особливості їх номінації, рис, властивостей, дій та вчинків, а також атрибутів ("чарівні предмети", кінь тощо), розкрито глибинну семантику окремих міфологем і мотифем ("змієборство", "світотворення"), простежено особливості адаптації міжнародних сюжетів до національного мовного середовища, пояснено процеси дифузій і збігів.
У роботі проаналізовано стан і характер джерельної бази, погляди вчених на поняття "міф", "міфологія", "міфологічний наратив" тощо. Уперше до наукового обігу запроваджено розлогий матеріал з японістики.
