Простежено відтворення унікального українського світу від супротивного у романі "Жовтий князь" Василя Барки. Акцентовано увагу на тому, що зберігаючи в пам'яті на генетичному рівні національний часопростір, митець відтворив жахливі картини руйнування світобудови українського суспільства більшовицькими вандалами, які знищували храми, плюндрували церковні атрибути знущалися над українцями, прирікаючи їх на голодну смерть під час голодомору 1932–1933 рр.
