У дисертації охарактеризовано соціально-культурні умови, що сприяли налагодженню офіційних зв'язків на рівні вищих навчальних закладів, пізніше - на рівні державних органів, загальноосвітніх навчальних закладів, наукових установ та громадських організацій України і Канади. Проаналізовано основні напрями, зміст і форми співробітництва педагогів країн-партнерів. Розкрито роль співпраці освітян та науковців України і Канади в реформуванні освітньої системи Української держави і збагаченні її прогресивним зарубіжним педагогічним досвідом. Доведено, що її результатом є створення в Україні загальноосвітніх навчальних закладів нового типу, упровадження валеологічної освіти та інклюзивного навчання, удосконалення управління системою професійно-технічної освіти, оновлення змісту і форм післядипломної педагогічної освіти, створення навчальних книг нового покоління та інноваційних технологій навчання. Досвід освітян Канади враховується українськими творчими групами при складанні сучасних підручників і навчально-методичних посібників, організації педагогічного процесу в навчальних закладах різних типів і форм власності.
