У дисертації представлено новий нідхід до розв'язання наукової проблеми кроскультурної взаємодії учасників педагогічного процесу вищих навчальних закладів, що полягає в обгрунтуванні теоретико-методичних засад процесу формування готовності учасників педагогічною процесу до кроскультурної взаємодії, розробці та експериментальній перевірці моделі, методики та методичного забезпечення цього процесу. Ретроспективний аналіз генези поняття "кроскультурнийи" визначив можливість і необхідність внесення його до виховної бази як основного принципу розвитку сприйняття особистістю інших культуру. Окреслено основні характеристики кроскультурної взаємодії та розкрито її вплив на формування особистісної культури учасників взаємодії, що відображено в еталоні готовності до її здійснення. Охарактеризовано структурні компоненти готовності до кроскультурної взаємодії, визначено критерії, показники та рівні її сформованості, а також методологічні засади цього процесу. Розроблено модель формування готовності учасників педагогічного процесу до кроскультурної взаємодії. Теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено методику та методичне забезпечення формування готовності учасників педагогічного процесу до кроскультурної взаємодії.
