Дисертаційну роботу присвячено дослідженню проблеми формування готовності майбутніх учителів філологічних спеціальностей до міжособистісної взаємодії засобами комунікативних технологій.
На основі аналізу стану розробленості окресленої проблеми в педагогічній теорії і практиці здійснено аналіз базових понять дослідження. Розкрито наукові підходи до проблеми формування готовності майбутніх учителів філологічних спеціальностей засобами комунікативних технологій.
Визначено місце, роль та особливості застосування означених технологій у професійній підготовці майбутніх учителів-філологів.
Теоретично обгрунтовано та експериментально перевірено модель формування готовності майбутніх учителів філологічних спеціальностей до міжособистісної взаємодії засобами комунікативних технологій. Проаналізовано результати констатувального та формувального етапів експерименту. Доведено ефективність розробленої моделі та методики шляхом упровадження у навчальний процес спецкурсу "Професійна підготовка вчителя-філолога до міжособистісної взаємодії засобами комунікативних технологій". Визначено перспективні напрями подальших наукових пошуків.
