У дисертації розглядається життєвий потенціал людини-суб'єкта. Розроблено і використано багаторівневу теоретичну концепцію, в якій розвиток і реалізація життєвого потенціалу визначається взаємодією двох систем - "Егоїзму" (на найвищому рівні свого розвитку він постає індивідуалізмом) і "Особистісної Унікальності". Відповідно, процес індивідуальної "самореалізації" розглядається з двох сторін: з боку наявного (головним чином, вродженого) потенціалу, таланту ("само"), і з боку прагнення і можливостей індивіда до його продуктивного втілення в життя ("реалізації").
Продемонстровано інтегративні й уточнювальні можливості нової концепції щодо ряду теорій загальної та позитивної психології. Систематизовано ряд понять з неясними межами, які широко використовуються в гуманітарних науках і повсякденному спілкуванні.
Розроблено кілька груп методик, що дозволяють діагностувати компоненти життєвого потенціалу, досліджувати його процесуальну динаміку, а також сприяти його усвідомленню і посиленню за допомогою певних вправ. Продемонстровано зв'язок компонентів життєвого потенціалу людини з поняттями "щастя", "сенс", "індивідуальність" тощо.
