Дисертація присвячена комплексному дослідженню комунікативно-синтаксичних засобів забезпечення успішності американської захисної промови. Під захисною промовою у дослідженні розуміється монодіалогічиа єдність, багаторівневий комунікативний феномен, побудований за принципом бінарної опозиції конструкт, системна взаємодія елементів якого працює як дійовий механізм персуазивності.
Запропоновано комплексне дослідження вербальних засобів, які сприяють ефективності ментального впливу на судову аудиторію у лінгвопрагматичному, контекстуальному та дискурсивному аспектах; описано адвокатську промову як синтез інституційного та персонального (ораторського) дискурсів; обгрунтовано компетитивну приховану діалогічність захисної промови; на матеріалі успішних американських захисних промов виокремлено основні гіперконцепти та концепти, до яких адвокат апелює у своєму виступі; проаналізовано лексико-граматичні штампи судового мовленнєвого етикету, яких дотримується захисник, та визначено основні типи форензонімів в успішній адвокатській промові; напрацьовано типологію комунікативно-синтаксичних та прагматичних типів речень, які уможливлюють здійснення мовленнєвого впливу на присяжних; з'ясовано головну стратегію вербальної поведінки адвоката під час свого захисного виступу; описано структуру прихованих силогізмів, вживаних у захисній промові; виокремлено найчастотніші лінгвостилістичні засоби та прецедентні феномени, які відіграють ключову роль у здійсненні сугестивного впливу на судову аудиторію.
