У дисертації досліджено проблему формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії. Уточнено сутність понять "художня комунікація", "художньо-педагогічна комунікація", "комфортне художньо-освітнє середовище", "художньо-комунікативна діяльність учителів музики і хореографії". Визначено зміст художньо-комунікативної діяльності учителів музики і хореографії, яка здійснюється на різних рівнях художньої комунікації з творами мистецтва та інтерактивної діалогової взаємодії через мистецтво. Художньо-комунікативні вміння майбутніх учителів музики і хореографії визначаються як володіння способами виконання складних інтегрованих мистецько-фахових дій, що забезпечують продуктивну полісуб'єктну інтерактивну художню взаємодію її учасників з творами мистецтва в процесі трансляції та обміну художньою інформацією. У роботі науково обгрунтовано компонентну структуру, наукові підходи, принципи й педагогічні умови формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії. Визначено критерії і рівні сформованості досліджуваного феномена. Розроблено та експериментально перевірено поетапну методику формування художньо-комунікативних умінь майбутніх учителів музики і хореографії на основі синтезу мистецтв.
Ключові слова: комунікація, художня комунікація, художньо-комунікативна педагогічна діяльність учителів музики і хореографії, комфортне художньо-освітнє середовище, художньо-комунікативні вміння учителів музики і хореографії
