У дисертації досліджується процес освіти дорослих та діяльність громадських організацій у європейських країнах у другій половині XX - початок XXI століття. В роботі аналізуються теоретичні основи, конкретизовано методологічні підходи до формування концепції просвітницької діяльності громадських організацій. У дослідженні здійснено історико-педагогічний аналіз еволюції європейських громадських організацій у сфері освіти дорослих, аналізується процес формування сучасної просвітницької стратегії неформальної освіти дорослих, розроблено періодизацію її розвитку. Підкреслюється координуюча роль європейських громадських асоціацій у цьому питанні.
Аналіз просвітницької діяльності європейських громадських організацій у галузі освіти дорослих базувався на європейських стандартах і національних традиціях глобальної відповідальності людини за "навчання впродовж усього життя". У дослідженні висвітлено еволюцію діяльності міжнародних конференцій ЮНЕСКО в галузі освіти дорослих.
В результаті дослідження всебічно проаналізовано проблему просвітницької діяльності європейських громадських організацій у галузі освіти дорослих у другій половині XX - початок XXI століття, що базується на ідеї "навчання людини впродовж життя" та реалізації концепції демократичного розвитку громадянського суспільства.
