Дисертаційне дослідження присвячено вивченню особливостей саморегуляції у майбутніх психологів як чинника їхнього професійного становлення. У роботі висвітлено сутність та особистісні ресурси професійного становлення майбутніх психологів. Розроблено та обгрунтовано структурно-функціональну модель особистісної саморегуляції майбутніх психологів у процесі їх підготовки до професійної діяльності. Досліджено структуру психологічної готовності до діяльності як показника професійного становлення майбутніх психологів. Визначено місце мотиваційно-ціннісного, емоційно-вольового та регуляційного компонентів готовності у представленій типології готовності до діяльності майбутніх психологів. Показано, що взаємозв'язок і взаємодія якостей і властивостей, характерних для кожного з компонентів, дає змогу розглядати їх сукупність як інтегральне психологічне утворення, як комплекс психологічних характеристик, які при певному рівні своєї сформованості визначають тенденції професійно-особистісної самореалізації суб'єкта майбутньої професійної діяльності. Доведено, що завдяки цілеспрямованому розвивальному впливу, відбувається формування регуляторної здатності особистості як фактора готовності до професійної діяльності.
