Дисертаційну роботу присвячено дослідженню проблематики і поетики творчості Олександра Смотрича. Основний акцент зроблено на аналізі оновлення художнього стилю в українській літературі другої половини XX століття, зокрема на створенні письменником у художньому світі антитезних рефлексій, які підсилюють конфліктність твору, вибудовують своєрідну ієрархічну структуру бінарних блоків, шо виконують центральне ідейно-художнє навантаження. Спостережено, що в стилетворчих шуканнях О. Смотрич орієнтувався на традиції західноєвропейської літератури.
У дисертації аналізується й систематизується майстерність творення письменником поетики крику, художнього простору в малій прозі, завдяки чому підсилюється їх естетичне сприйняття. Визначено класифікацію й структурування крику за його емотивним вживанням, психологічним сприйняттям і висловлюванням персонажа. Поетика письменника увиразнюється мовним колоритом для яскравої передачі характеристики персонажа і ліричного героя. Художній дискурс, проблематику і поетику творів О. Смотрича з'ясовано у світлі рецептивної естетики і цілісного аналізу образної системи.
Ключові слова: автобіографізм, екзистенціалізм, конструктивізм, концепція, модернізм, поетика, проблематика, стиль, сюрреалізм.
